Текст: Ася Іллічова
«Та нащо ті велосипеди?» – таке закономірне запитання виникало, певно, у головах багатьох, хто тільки відкривав для себе поняття велотолок. «Велосипеди?! Везти з-закордону?! На деокуповані території?! Шоб шо?»
А ми вам зараз покажемо, звідки ростуть ноги (або ж таки колеса) у цього проєкту і наскільки він важливий. Як-то кажуть на Волині, по порадку на зарадку.
Дід Толя, кавун і транспорт
Почалось усе, як у будь-якого малого бізнесу: з виявлення болю клієнта. Тільки в нашому випадку біль знайшов нас першим. У листопаді 2022 року команда Сміливих відвідала деокупований Ізюм з важливою місією – забезпечити мешканців теплими ковдрами. Там і познайомились з дідом Толею. Подейкують, що саме завдяки йому волонтери скуштували найсолодший у тому році кавун і були надійно зігріті дружньою розмовою.
Окрім розради, підтримки та ковдри дід Толя потребував велосипеда – аби їздити на ринок, в ліс і до доньки. Така ж потреба була в інших жителів міста. Дороги на деокупованих територіях постраждали від важкої техніки, пального не було, громадський транспорт функціонувати не міг. Єдиним всюдихідним засобом виявився ровер, але і з цим не все так просто. Чимало велосипедів згоріли під обстрілами, були пошкоджені уламками або ж просто вкрадені російськими військовими. Бувало таке, що люди йшли до сусідів і орендували велосипед на кілька годин, розплатившись пачкою гречки. Проблема транспорту на деокупованих територіях така очевидна, але чомусь часто залишається на периферії. Але ми її бачимо. І ми працюємо.

Амстердам, або Як позбутись велосипеда

Якщо заґуґлити, чого не можна робити в Амстердамі, одразу після заборони куріння та розпивання алкоголю в громадських місцях йтимуть пункти про… ве́лики. А конкретніше, про те, що ходити велодоріжками й паркуватись абияк та абиде – заборонено! І це вам не тільки для загального розвитку, а щоб ви уявили ставлення місцевих до велосипедів.

Амстердам із велосипедами має таку довгу й багату історію, що там сформувалась така собі «велосипедна культура». Їздять ледь не усі й ледь не щодня, але, що важливіше, велосипеда просто так не здихаєшся. Хоронити його треба з почестями, а якщо без жартів, то мусите заплатити грошики й здати на переробку. Зважаючи на те, що це обійдеться в кругленьку суму, нідерландці вигадали просту, та дієву схему. Вони залишають непотрібні велосипеди на вулицях, через певний час комунальники ліплять попередження про конфіскацію і, закономірно, після повного ігнору їхніх культурних потреб забирають транспорт на склад. Таким чином, всього за сім днів можна зібрати цілих півтори тисячі велосипедів! Як-то кажуть: «Що ж з ними робити? Засолити чи що?». Та Сміливі мають кращу ідею – відправляти їх нам; можна цілими фурами; можна на постійній основі.

Велотолоки: культурний простір і майстерня
Ми отримали 5 вантажівок велосипедів від мерії Амстердаму, організували 48 толок, а ще цього літа отримали грант від DanChurchAid, у межах якого створили соціальну веломайстерню «Сміливі велосипеди»! Це все нам вдалося завдяки волонтерам і нашому партнеру Олексію Хворостенку. Він – цікавиться нідерландськими велосипедами, має багаж знань і зветься велосипедним мером Києва. Ми – маємо волонтерський проєкт із ремонту і любимо професіоналів. Це метч!
Через те, що велосипеди довго простояли на вулиці, вони мають типові проблеми: пробиті колеса, іржаві запчастини, пошкоджені ланцюги тощо. З усім цим ми старанно боремось у нашій веломайстерні на території мистецького простору КультМотив, за адресою Набережно-Хрещатицька, 31/36.
За толоку ми збираємо від 2 до 20 людей і ремонтуємо від 1 до 5 велосипедів. Важко порахувати, скільки канапок ми з’їдаємо й скільки кави випиваємо, проте значно більше ми знайомимось і спілкуємось! В еру дистанційної роботи ми нагадаємо вам, як це, працювати руками й могти торкнутись свого проєкту (і навіть на ньому проїхатись). А головне – ви повернетесь додому з відчуттям, що зробили щось хороше.